Любе згарище just thoughts and emotions.. nothing else..

вже остогидло їх рахувати... а наспрадві залишилося ще 4... і я буду вдома) чи може бути щось краще? )) а зараз, поки є кльовий нет, почалося панічне скачування всеможливих фільмів.. головне шоби голова була чимсь зайнята..
здавалося б, всьо вже вияснено, всі щасливі, але.. шось таки ше є.. якийсь такий неприємний осад в грудях, якесь дурне відчуття в голові, і як тіко накривають думки знову повертається відгук болю..
..чомусь нагадалася та ночівля на вокзалі в бродах.. таки за ці кілька днів я пережила шось значно гірше ніж тоді..
поцілити у найвразливіше.. хм.. мало кому таке вдавалося раніше..
курва і нашо я того тут пишу?! ні, мені не боляче, я не злюся, я.. я просто боюся, смертельно боюся.. сам того не бажаючи, ти показав мені мій найстрашніший сон... чомусь почуваюся спустошеною.. на щастя тільки інколи, дуже навіть інколи.. все ж це ліпше, ніж завжди..
до біса! як би все було просто, аби ти був поруч!!! тобі зникли б всі непотрібні відчуття, цей біль, страх, пустота..
..просто треба поруч тебе..

п.с. знайомий сказав, шо я наївна і довірлика дурепа.. хм))

кохаю тебе.. вірю тобі.. твоя..

Друзі - це коли ти падаєш (шпортаєшся, гримаєшся об двері і т.д.) кричать разом "Оце лошара..ахахах", а тоді крізь сміх питають "з тобою все в порядку?", а ти - "Жопа болить((" , вони - "Оце лошара...ахахха))"...
Друзі - це ті, які ходять з тобою вночі на дачі в туалет, бо ти боїшся ходити сам
Друзі - це ті люди, які не люблять людей, яких не любиш ти, нехай вони навіть ніколи їх не бачили...
Друзі - це ті люди, які ненавидять твою колишню(го) більше, ніж ти сам...
Друзі - це ті люди, які регуярно просиджують з тобою велизезну чергу до лікаря, і після кожного разу говорять " я з тобою більше в цю кляту лікарню не піду.."
Друзі - це ті люди, які з"їдають всі прострочені продукти з твого холодильника і ходят після цього раді - раді))
Друзі - це ті люди, які перед тим як прийти до тебе задають тобі питаня "А жерти щось є?))
Друзі - це ті люди, які все життя будуть згадувати тобі твої невдачі і сміятися з них))
Друзі - це ті люди, які часто "ніжно" копають тебе ззаду))
Друзі - це ті люди, з якими і помовчати є про що...
Друзі - це ті люди, паролі яких ти знаєш напа"мять
Друзі - це ті люди, з якими ти говорячи по телефому близько 30 хв.....мінімум 5 хв. мовчите, бо йде якийсь фільм...
Друзі - це ті люди, за якими починаєш сильно скучати, не бачачи їх хоча б один день...
Друзі - це ті люди, без яких багато в твому житті було б не так

егоїстка.. то про МЕНЕ.. ніколи не думала шо буду такою, але ось.. така вже як є... певне, Ангеле, ти перестарався, коли запевняв МЕНЕ жити для СЕБЕ... або то Я перестаралася...
Я -- егоїстка) інакше як ше пояснити, шо майже все в МЕНЕ починається з Я... чи ше ліпше Я хочу.. продовжимо традицію? )
Я хочу багато-багато пісень земфиры і ночных снайперов.. маю всього кілька але вже просто таки підсіла.. так "в тЄму".. і взагалі кльова музика, слова, а голос взагалі апупЄзний..
ще Я хочу, аби ніч не закінчувалася принаймні дні так два-три, шоб МЕНЕ ніхто не чіпав, не говорив до МЕНЕ, не заходив у кімнату.. хочу аби МЕНЕ залишили з СОБОЮ хоч на два дні...
Я хочу слухати музику.. без перерви на дзвінок, без вимикання електрики, без розрядки плеєра, без меж... музикууууу..
але відсутність того можна пережити, то не найвагоміше, тим паче, думаю, шо перший пункт Я виконаю одразу після того, як допишу цей маразм...
Я хочу, шоби МЕНІ не срали в душу.. а особливо ті, кого Я люблю..та сумніваюся, шо то реально.. ей, ви там, ну не сріть МЕНІ в душу!! не виривайте її з м*ясом, залиште в спокої МОЮ психіку, а серце.. МОЄ серце.. не думаю, шо з ним може сатитися шось гірше.. болить.. ну не робіть цього зі МНОЮ..
Я хочу, шоби людина, яка лікує від того всього, допомагає забути всі-всі образи була зараз поруч, шоби людина, яка бачила всі МОЇ сльози, змогла і зараз запевнити МЕНЕ, шо всьо буде добре.. Ірко, чого ж ти так далеко від МЕНЕ?..
Я хочу шоб ніколи не боліло.. ніколи не виникало того паскудного відчуття в МОЇЙ душі, в МОЄМУ серці.. але то теж з розряду фантастики...
а ше Я хочу просто зникнути.. геть.. але не можу.. не можу, бо не хочу покидати людей, яких люблю...
ВИ -- моє все...

зовсім не хочеться писати.. не знаю нашо взагалі зайшл сюди... ах та, я розблокувала свої пости) мож тепер читати...

..сижу на підвіконні і як маленька дівчинка никаюся за шторами.. головне аби мене тут не знайшли думки.. важкенький видався вечір, тепер головне досидіти до того моменту поки непочну вирубатися і тоді вже можна і спати.. а так.. без тебе зась заснути.. та і не з моїми думками..
говорила знайомому шо хочу в психлікарню.. там роблять таку штуку з мозком шо ти всьо забуваєш і вупше стаєш овочем. іноді хочу і так..хоча.. араз я взагалі не певна чи хочу чогось, нє то туо.. звісно хочу і всьо ок. просто в голові порожньо.. зате так не боляче)

..таки дарма почала писати бо досі не наю шо і нашо.. ну нах.. я йду..

ти відмовила мені у всьому і все ж
ти -- зір мій і моя чутливість
який щасливий я, що бачу поле,
яке своїми пестиш ти очима.
не роз*єднає двох нас і розлука:
закривши вуха, затуливши очі,
я у пташиній зграї бачу пташку,
яку ти бачила у небі синім.
і ніч ця. і одна над нами зірка...
я назавжди прив*язаний до неї.
у всьому ти відмовила мені і все ж,
за все, що маю, дякую тобі...

а давай нап*ємося вином.. червоним кривавим вином... будемо пити його з бокалів на тоненьких ніжках.. маленькими ковтками ... трохи говорити але напевне більше мовчати і просто дивитися і пити.... давай впиватися ним вечір ніч.. доки не зійде сонце і не покличе на до ліжок... давай відчувати його солодкаво-терпкий смак.... давай..... 

він живий.. поза часом і поза простором. не просто є, а саме живе... і навіть коли зникне останній з тих, хто начебто оживляє його, він все одно залишатиметься живим. так було раніше і так буде завжди
життя... свобода... КАЙФ він -- наркотик. його не можна не хотіти, його не можна не потребувати... у його жилах пульсує життя, по його венах тече світ...

а завтра до львова... дивно але то чогось не викликає в мене хвилю захвату.. певне того шо треба ше писати тупий щоденник, а завтра раненько замість того шоб відіспатися -- бігти і завіряти практику.. занууудство... і ше їхати з величезник рюкзаком(( але точно зна, шо як тіко нога моя ступить на рідну бруківку, одразу відчуюю себе вдома і все буду люкс)) 

 

то всьо ти)))

хочу спати.. в голові тіко одна думка -- якби то швидше вирубитися і бачити кольорові сни.. хоча можна і чорно-білі)) спаааатииии... немає сил писати той щалденник практики, хоча все рівно ше зо дві години не спатиму... ех( але писати шось я не годне....

сПаТи СпАтИ спати СПАТИ СпатИ сПАТи....

"любов болить
як нелікований роками
зуб мудрості
так
як безпритульному в провулку
болить його минуле
міського інтелігента
любов болить
як надірваний талончик
із трамваю
яким ти ніколи вже не поїдеш
як бік надкушеного яблука
що залишається на столі кімнати
куди вже ніхто не повертається
як сходи якими спускаються лише вниз
любов болить
як найменший уявлений доторк
на найтіснішій облізлій лавці
в найтемнішому парку міста
болить
як чебрецевий запах вмирання літа
як тендітні переламані хребетики
осіннього листя на брукові
любов болить
прокидаюся поночі
навпомацки знаходжу нерівний пульс:
десь далеко
на іншому краю землі
тобі наснилося щось тривожне
дихай спокійно:
любов мусить боліти
і лише за вікном
конвульсивно б’ється вербова гілка
зелена й рівна
як прощальна стрічка кардіограми."
[катерина калитко]

іноді виходить так, шо дорога, яку ти обираєш, якою хочеш йти завжди, насправді нікуди тебе не заведе... і доведеться або повертатися на початок і починати все наново, тіко вже обравши інший шлях, або зупинитися там, де опинився і вже шот думати на місці...
а ше буває так, шо та дорога може тебе нікуди не привести, якшо просто йти нею...
ти хочеш аби я змінила своє життя? я зроблю то.. заради тебе, ради тої дороги, якою я їду, якою ми йдемо, аби вона не привела нас у самісіньке пекло я зроблю то..
рік тому ступишви на цю дорогу навіть уявити собі не могла чим то всьо обернеться... почала а отже треба продовжувати,тим паче шо зійти з неї я не можу, та й не хочу... головне тіко себе не зненавидіти по ходу...
але ж я кохаю... і певне тіко ради тебе йду далі, хоча з мене по шматочках опадає моє життя... колишню життя - бо тепер ти -- моє життя...
йду далі... аби тіко не схибити.... прощення не буде...

я зла... а може просто схарена.. а ше трішки розстроєна.. також змучена і доволі таки добряче засмучена... і знову ж таки злааааа... битися головою об стінку і кричати шоб сусіди поглохли...
дивна штука той настрій.. він є, потім наче ховається, але знову ж таки вернає назад...
наче все викричала, наче всьо добре.... чудова прогулянка.. до речі, дякую тобі, макс)) ти й справді чарівний) як друг, як співрозмовник, як людина, як чоловік врешті-решт) хочу хоч інколи вириватися з тобов на всякі такі здибанки і просто балакати...
то ж чому той паскудний настрій повернувся? ..
треба себе заспокоїти, думати про хороше...
аааа... напитися вирубитися забутися.... чорт невже все так паскудно? та наче ні...
я себе не розумію.. хоча.. таки розумію і тому в шоці сама від себе...
сьогодні макс процитував свою подругу: "я знала що жінки химерні істоти, але ж не настільки..."
саме так...
дайте мені цигарку і львів... або хоча б його краєвид за вікном...

що взагалі відбувається? і чогось таки не розумію... втрачаю певніть у всьому.. які маєш плани? не знаю... невизначеність підступає навіть туди, в чому я завжди була впевнена...

бруківко, врятуй мою душу)

лайно.... треба прикрашати квіточками.. лови позитив, курво)))

Итак...

Сильнее всего тебя тянет творить , даже если ты до сих пор этого не замечала=) Бесспорно, у тебя есть офигенное по силе воображение и множество свежих идей, ТВОЙ ТАЛАНТ-КРЕАТИВНОСТЬ. Из идей ты можешь создать что то действительно клевое. Просто ты пока не нашла - что именно.

Пройти тест

слухаю тостер і просто дурію)0 як же т окайфово згаувати старі дитячі часи... )) гг
купи собі портверйну літр і випий сам його один.... аааааааа))
хочу портвейну многа літров, випити його з друзяками і файно так відриватися... як колись)) гг скакати під тостер і просто таки дуріти)))) аааааааааа

знову повернулася до компа... тік шо була десь далеко-далеко звідсіля... зварила собі запашної кави, вийшла на балкон, тихенько-тихенько ввімкнула музичку і просто дивилася в небо... напевно про шось думала механічно відпиваючи з горнятка... не знаю.. чула лишень дивні звуки навколо, бачила лишень синьо-чорне примарне небо з місяцем і зірками, відчувала лишень гіркуватио-солодкавий запах кави з коньяком... ммм... шо ж може бути ліпше кави о третій ночі? ) ммм... хочу ше раз так полетіти... а ше хочу курити.... ех...

~Magickal Graphics~

ех... а подаруйте хтось таку прЄлЄсьть))